Jump directly to the Content

News & Reporting

У Віфлеємі, Єрусалимі та Йорданії скасовані різдвяні святкування

Відчуваючи спустошеність через події в Газі, християни Святої Землі вирішили обміняти святковий настрій на благословенний Святий Вечір на знак солідарності зі страждаючими сусідами.
|
EnglishالعربيةFrançaisрусский
У Віфлеємі, Єрусалимі та Йорданії скасовані різдвяні святкування
Image: Зображення: Юріель Сінай / Stringer / Getty Images
Хлопчик тримає повітряну кульку у вигляді Санта-Клауса в церкві Різдва Христового у Віфлеємі, Західний берег.

У цьому році у Віфлеємі не буде різдвяних вогнів.

На знак солідарності з постраждалими в Газі через війну Ізраїлю та ХАМАС християнські лідери та муніципальна влада міста, розташованого на Західному березі Йордану, минулого тижня вирішили скасувати всі публічні святкові заходи. Вперше з початку сучасних святкувань місто, де народився Ісус, не прикрашатиме ялинка на площі Ясел.

Це «недоцільно», заявила місцева влада.

Але рішення Віфлеєму є лише останнім із нещодавно прийнятих. Тижнем раніше патріархи та глави єрусалимських церков попросилихристиян у Святій Землі утриматися від «надмірно святкових» різдвяних заходів. З таким же проханням звернулися католицькі церкви в Галілеї, а також Рада помісних євангельських церков Святої Землі.

«Через тисячі вбитих – і в молитві за мир, – сказав її президент, пастор Мунір Какіш, – ми будемо проводити лише традиційні служіння та розмірковувати про значення Різдва».

Ініціатива, однак, виникла спочатку в Йорданії, де сконцентровано найбільше у світі палестинських біженців, багато з яких стали громадянами цієї країни. 2 листопада Рада лідерів церков Йорданії оголосила про скасування різдвяних святкувань.

Різдво є державним святом у цій здебільшого мусульманській країні, і багато міських площ і торгових центрів тут оздоблюються різдвяними прикрасами. Але тепер громади по всій країні відмовляться від традиційних святкових заходів, як-от публічного запалювання ялинкових вогнів, різдвяних ярмарків, скаутських парадів і роздачі подарунків дітям.

Але богослужіння проводитимуться всюди.

«У наших домівках ми можемо святкувати, але в наших серцях ми страждаємо, – сказав Ібрагім Даббур, генеральний секретар Ради й священик Грецької православної церкви. – Як ми можемо прикрашати ялинку?»

Офіційна заява християн Йорданії засвідчила повагу до «невинних жертв» і засудила «варварські дії» ізраїльських військових. У ній визнано «важкі часи» як для Газі, так для всієї Палестини, й відмічено руйнування будинків, шкіл, лікарень і місць поклоніння.

У ній також зазначається, що пожертвування, зібрані минулими вихідними, будуть передані в Газу.

Даббур, батьки якого були біженцями з теперішніх ізраїльських міст Рамла та Яффа під час війни 1948 року, народився в Аммані та є головою Йорданського Біблійного товариства. Він пов’язує нинішню війну з тим первинним переміщенням палестинців і закликає до діалогу, а не до подальшого насильства, яке призводить до фанатизму.

Даббур сказав, що крім солідарності щодо пригнічених національних настроїв, рада, яка представляє 130 000 християн Хашимітського королівства, складаючи свою заяву, мала на меті інше.

«Багато мусульман не знають історії християнства й думають, що ми є людьми Заходу, – сказав він. – Але ми є синами святого Петра й живемо тут вже 2000 років. Ми хочемо показати суспільству, що ми єдиний народ».

Крім того, євангельські християни Йорданії вважають, що вони мають ще одне зобов’язання.

«Ми маємо говорити з нашими друзями на Заході, – сказав Давид Ріхані, президент і старший пастор Асамблеї Бога в Йорданії. – Ісус не вчив нас сліпо ставати на чийсь бік у будь-якому протистоянні».

Він процитував широко розповсюджене відео пастора Грега Лока з Теннессі, який закликає Ізраїль перетворити Газу на «парковку» та підірвати Купол Скелі, щоб звільнити місце для Третього Храму та прискорити повернення Ісуса. Ріхані сказав, що місцеві євангельські християни відмовляються мати щось спільне з таким християнським сіонізмом.

Проте підтримка рішення про скасування різдвяних святкувань походить із йорданської культури.

Ріхані виріс за 15 км на північний захід від Аммана в традиційному місті Ес-Салт, яке є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Він згадує, що і мусульмани, і християни часто відвідували будь-яке весілля, яке святкувалося неподалік, без усякого запрошення. Але якщо був похорон, то будь-яке заплановане раніше весілля або відкладалося, або проводилося тихо, в родинному колі.

Весілля посеред війни тепер відбуваються так само.

«Нічого навіть не потрібно було оголошувати, – сказав Імад Майях, президент Євангельської ради Йорданії. – Жоден йорданець нічого не святкує».

Рада, яка була заснована в 2006 році й представляє такі деномінації: Асамблею Бога, баптистів, назарянів, вільних євангельських християн та Альянс християн і місіонерів, опублікувала власну заяву у вівторок.

«Різдвяні свята, коли ми згадуємо народження нашого Спасителя Ісуса Христа, застали нас посеред людської трагедії, яка спустошує наш регіон, – йдеться в заяві. – На послух Святому Слову Божому й згідно з [як християнськими, так і суспільними настроями, Рада] вирішила обмежити святкування Різдва релігійними церемоніями та молитвами в наших церквах».

Рада також молиться за керівництво країни в особі короля Абдулли та наслідного принца.

Минулого тижня король опублікував авторську статтю, у якій підтвердив підтримку Йорданією рішення про створення двох держав. Наприкінці жовтня він скасував регіональний саміт в Аммані за участю президента США Джо Байдена на знак протесту проти «колективного покарання» Ізраїлем Гази. 1 листопада Абдулла відкликав посла Йорданії з Ізраїлю, а через два тижні сказав, що «всі варіанти» на столі.

Йорданія була другою арабською країною, яка підписала мирний договір з Ізраїлем у 1994 році.

Хашимітське королівство виконує свою роль хранителя мусульманських і християнських релігійних об’єктів Єрусалиму з 1924 року. Воно зберегло це право навіть після того, як у 1988 році відмовилося від суверенітету над Західним берегом.

Однак після того, як із початком війни ізраїльська армія та поселенці вбили на Західному березі річки Йордан понад 180 палестинців, міністр закордонних справ Йорданії заявив, що будь-який крок, спрямований на те, щоб перемістити палестинців через річку Йордан, вважатиметься «червоною лінією» й призведе до оголошення війни.

Відтоді йорданська армія укріпила свої позиції вздовж кордону.

Король також доручив Йорданській хашимітській благодійній організації сприяти передачі пожертв жителям Гази. Йорданія створила військовий польовий госпіталь у північній частині сектору, а минулого тижня надіслала свій п’ятий авіатранспорт з гуманітарною допомогою в координації з Ізраїлем та США. Однак після цього семеро співробітників госпіталю були поранені внаслідок ізраїльського обстрілу, який Йорданія назвала «жахливим злочином».

Другий йорданський польовий госпіталь нещодавно було створено на півдні Гази.

Заява Ради лідерів церков Йорданії дозволяє кожній деномінації розповсюджувати свої пожертви людям Гази через обрані деномінацією канали. Йорданські церкви баптистів і Асамблеї Бога надсилають кошти через Йорданську хашимітську благодійну організацію, тоді як Грецька православна церква працюватиме безпосередньо через Єрусалимський патріархат і церкву Святого Порфирія, де притулок собі знайшли сотні християн.

Ріхані відзначив давню роль християн Гази в наданні гуманітарної допомоги. Даббур підкреслив, що підтримує короля, який виступає проти фанатизму з обох сторін. За його словами, Ізраїль наполягає на тому, щоб бути єврейською державою, тоді як ХАМАС каже, що Палестина – для мусульман.

Аналітики стверджують, що це ісламістське угруповання не має великої підтримки в Йорданії. Але коли новини про звірства терористів 7 жовтня поширилися світом, деякі йорданці таки спонтанно святкували ці події на вулицях, роздаючи арабські солодощі та скандуючи потім на демонстраціях: «Вся Йорданія – ХАМАС».

Але так не вважають навіть однодумці-ісламісти. ХАМАС є відділенням "Братів-мусульман", а їхні колеги в Йорданії розділилися в 2015 році на дві фракції, частково через їхню регіональну приналежність до Єгипту та Палестини. Зараз ця група є переважно йорданською за етнічною приналежністю, тоді як інша все ще активна організація складається в основному з палестинців.

Ця остання група запропонувала озброїти йорданський народ, тоді як лідер ХАМАС за кордоном закликав племена Йорданії вступити у війну.

Але страждання Палестини об’єднують усіх, і масові демонстрації тиснуть на королівський палац. Сили безпеки обмежили доступ протестувальників до важливих місць, таких як ізраїльське посольство та кордон, але в інших випадках дозволили масові протести.

Наслідуючи приклад короля, королева Ранія звинуватила західних лідерів у «явних подвійних стандартах».

«Чи правильно я розумію, що нам кажуть, що неправильно вбивати … цілу сім’ю зі стрілецької зброї, але розбомбити всю сім’ю це нормально? – запитала вона, порівнюючи бойові дії з нападом, який відбувся 7 жовтня. – Це історія 75-річної давнини, історія надзвичайної кількості смертей та переселення палестинського народу».

Але з якої точки зору слід розглядати ці смерті?

У заяві Ради лідерів церков Йорданії згадуються «невинні жертви», а також «чиста кров наших мучеників у Газі та всій Палестині». Чи останнє твердження означає щось більше, ніж лише вбитих, які є побічними втратами цієї війни?

«Як назвати сім’ю, яка живе в Газі в будинку, успадкованому від їхніх прабатьків, убиту через те, що вони відмовилися виїхати? – запитує Ріхані. – Хіба вони не захищають свої домівки, дітей, майно?»

Бассам Шахатіт, генеральний вікарій мелькітського греко-католицького єпископа в Йорданії, який входить до Ради лідерів церков Йорданії, пояснив, що в арабській християнській теології термін мученик включає тих, хто вмирає за свою батьківщину. Оригінальне біблійне грецьке слово має відтінок «свідчення», а Стефан при цьому в 7 розділі Книги дій апостолів демонструє зосередженість християн на вірі.

Але багато священнослужителів у Палестині, сказав він, вважають опір і звільнення частиною національного обов’язку, а людей, залучених до збройної самооборони, – невід’ємною складовою нації. Проте, оскільки церкви регіону закликають до мирних методів підтримки батьківщини, ця тема залишається делікатною й викликає великі розбіжності серед багатьох арабів.

«Чи потраплять вони на небо? – питає Шахатіт стосовно усіх загиблих. – Це питання до Бога. Але хоч вони й не християни, ми все одно називаємо їх мучениками».

Даббур також наголосив на християнському значенні слова мученик, яким називають того, хто віддає своє життя за Ісуса чи Євангелію. Але враховуючи популярне в суспільстві використання цього слова на означення тих, «хто помер несправедливо або захищаючи батьківщину», він каже, що широковживаним мусульманським визначенням є таке: «той, хто помер за правду».

У цьому сенсі, за його словами, це стосується багатьох жертв у Газі.

Але те, що потрібно зараз, сказав Ріхані, це співчуття й дії. Він послався на Римлян 12:15: плачте з отими, хто плаче, і сказав, що в християнському посланні завжди є надія.

Тому, коли він сидітиме зі своїми дітьми на Різдво, і буде світитися ялинка, а вікна будуть зачиненими, він розповідатиме їм історію про Дитину в яслах, яка померла на хресті. Він скаже дітям, що воскресіння Ісуса свідчить про те, що Його страждання принесли надію всім, хто вірить у Нього.

«Ми пропонуємо цю надію Газі, – каже Ріхані. – Щоб світ побачив їхні страждання та домагався мирного вирішення ситуації».

Спостерігаючи за масовими пропалестинськими демонстраціями по всьому світу, він відчуває, що глобальна думка змінюється. Можливо, це створить можливості для міжнародних лідерів для просування мирних переговорів. І якщо послання короля буде почуте, сказав Ріхані, можливо, настане час створення двох держав.

Для йорданських євангельських християн це було б святковим дивом.

«Ми сподіваємося, що незабаром зможемо святкувати Різдво знову, – сказав Даббур. – Дасть Бог, війна припиниться до Різдва».

[ This article is also available in English العربية Français, and русский. See all of our Ukrainian (Українська) coverage. ]

January/February
Support Our Work

Subscribe to CT for less than $4.25/month

Read These Next

close